Простатит

Одним із найпоширеніших урологічних захворювань у чоловіків є запалення передміхурової залози (простатит). Як свідчить статистика, на простатит страждають чоловіки віком до 50 років. Найчастіше запалення передміхурової залози є первинно хронічним, тобто з’являється без видимого гострого початку.

Простатит часто характеризується вираженою больовою симптоматикою, невротизацією хворого, розвитком стійких розладів сечовипускання, сексуальних порушень, безпліддя. Тому надзвичайно важливою є своєчасна та достовірна діагностика, а також повноцінне лікування простатиту. Існує кілька видів цього захворювання.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА КРИТЕРІЇ ПРОСТАТИТУ (NIDDK, 1995)

Основним механізмом виникнення простатиту визнано так званий рефлюкс (закидання) сечі в простатичні протоки. Протоки, що дренують залози передміхурової залози, виходять в уретру горизонтально або косо проти струму сечі. Така особливість може сприяти закидання сечі в протоки залоз, порушення секреторної функції та інфікування. Сеча викликає підвищене слизоутворення та злущування клітин. У зв’язку з сильною дратівливою дією та кислою реакцією сечі відбувається підвищення в’язкості простатичного секрету. Зрештою, у передміхуровій залозі формуються «пробки», що містять загиблі клітини, фібрин, лейкоцити, сечові солі, що супроводжується порушенням дренажної та секреторної функцій органу та утворенням замкнутих мікропорожнин, де створюються умови для тривалого існування патогенної та умовно-патогенної мікрофлори.

ГОСТРИЙ БАКТЕРІАЛЬНИЙ ПРОСТАТИТ

Гострий бактеріальний простатит викликають переважно аеробні грамнегативні мікроорганізми. Найчастіше – у 80 % випадків – виявляється кишкова паличка. Pseudomonas aeruginosa, Serratia, Klebsiella та Proteus викликають гострий простатит у 10–15 % спостережень, ще у 5–10 % виділяються ентерококи.

Клінічні прояви. Гострий бактеріальний простатит характеризується високою температурою та ознобом, сильним болем у прямій кишці, промежині, попереково-крижової області, вираженими розладами сечовипускання. Набряк передміхурової залози може призвести до гострої затримки сечі. Захворювання протікає на тлі загального нездужання, болю в суглобах та м’язах.

Діагностика Діагноз гострого простатиту найчастіше ставиться на підставі характерної симптоматики, а також результатів клінічного та інструментального обстеження. Будь-які діагностичні маніпуляції, що передбачають механічний вплив на передміхурову залозу (чотирисклянкова проба, аналіз секрету), протипоказані, щоб уникнути поширення інфекції, а також через різку хворобливість.

Лікування. Гострий запальний процес диктує необхідність негайного призначення антибактеріальної терапії до отримання результатів бактеріологічного дослідження. Антибіотики призначаються емпірично, часто в комбінаціях, з урахуванням їх ефективності щодо грамнегативних мікроорганізмів та ентерококів. Як симптоматичні засоби призначаються анальгетики, антипіретики, проносні, регідратанти, рекомендується дотримання постільного режиму. Антибактеріальна терапія має бути досить інтенсивною та тривалою, щоб уникнути як нагноєння, так і хронізації інфекційного процесу.

ХРОНІЧНИЙ БАКТЕРІАЛЬНИЙ ПРОСТАТИТ

При хронічному простатиті найчастіше виявляються кишкова паличка (56%), ентерококи (26%), Klebsiella (20%) Pseudomonas aeruginosa (8%) Proteus mirabilis (8%). Однак останнім часом зростає інтерес до так званих атипових збудників — хламідій, мікоплазм, уреаплазм, вірусів, трихомонадів та грибків.

Проникнення мікрофлори в протоки передміхурової залози відбувається в основному внаслідок згаданого вище уретро-статичного рефлюксу сечі. Не виключаються також шляхи інфікування по кровоносних та лімфатичних судинах. У значної кількості пацієнтів джерелом постійної присутності інфекції служать мікрокальцинати та камені передміхурової залози, які часто виявляються при ультразвуковому дослідженні.

Клінічні прояви. Типовою для хронічного бактеріального простатиту є комбінація больового синдрому та порушень сечовипускання. Больові відчуття відзначаються пацієнтами в над- та підлобковій ділянці, у промежині, крижах, іноді відзначається прискорена та хвороблива еякуляція. Розлади сечовипускання проявляються в його почастішанні, сечовипусканні ночами, відчутті неповного випорожнення сечового міхура, переривчастому струмені сечі.

Діагностика Діагноз хронічного бактеріального простатиту базується на результатах огляду пацієнта, мікроскопічному та бактеріологічному дослідженні секрету передміхурової залози, даних УЗД.

Лікування. Хронічний простатит дуже важко піддається лікуванню. Призначаються антибактеріальні, протизапальні, розсмоктують та спазмолітичні засоби. Крім того, не можна говорити про якісне лікування хронічного бактеріального простатиту без спеціальної фізіотерапії. Це, насамперед, пальцевий масаж передміхурової залози, вібромасаж, застосування зовнішнього та ректального електро- та ультрафонофорезу лікарських сумішей, сантиметрової, УВЧ- та КВЧ-терапії, синусоїдально-модульованих струмів.

СИНДРОМ ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮ

Синдром хронічного тазового болю – один з найбільш поширених і найменш вивчених різновидів простатиту. Причини виникнення цього захворювання досі переконливо не встановлені. Велика увага приділяється можливій етіологічній ролі хламідій, уреаплазм та мікоплазм, вірусів герпетичної групи. Іншою ймовірною причиною синдрому хронічного тазового болю є постійний рефлюкс сечі з уретри у протоки передміхурової залози. Ще одним фактором виникнення синдрому хронічного тазового болю можуть виступати аутоімунні процеси. Сприяти розвитку цієї форми простатиту можуть малорухливий спосіб життя, нерегулярне статеве життя, постійні переохолодження, рідкісне сечовипускання.

Клінічні прояви. Клінічна симптоматика при синдромі хронічного тазового болю подібна до проявів хронічного бактеріального простатиту. Переважають болі в промежині, яєчках та статевому члені. Відзначаються розлади сечовипускання, що проявляються частими, часом імперативними позивами, ослабленням тиску струменя сечі. Часто захворювання супроводжується сексуальними дисфункціями.

Діагностика При дослідженні секрету передміхурової залози у хворих із запальним типом синдрому хронічного тазового болю виявляється підвищений вміст лейкоцитів та макрофагів. При незапальному типі патологічних відхилень не виявляється. Бактеріологічні та молекулярно-біологічні методи не виявляють патогенних мікроорганізмів. Виражених змін при ультразвуковому дослідженні також немає.

Лікування. Хороші результати дає поєднання антибіотиків з нестероїдними протизапальними засобами та уроселективними альфа-адреноблокаторами. Ефективність лікування суттєво підвищується за рахунок використання фізіотерапевтичних методик. Це лікувальна фізкультура, електротерапія, лікарський електро- та ультрафонофорез, сидячі теплі ванни, мікроклізми, масаж передміхурової залози. Все більш широко для зняття больового синдрому застосовується електронейростимуляція, лазерна та магнітна терапія.

Якщо Вас цікавить питання, як лікувати простатит, кваліфіковану консультацію можна отримати звернувшись до «Андроцентру».